Читати я любила неймовірно і з неймовірно маленького віку. З дитинства пам’ятаю, як в дідуся на горищі шукалацікаві книжки, як читала з двоюрідною сестричкою наввипередки, як кожного року просила у святого Миколая нову книгу (хоча, в принципі, могла отримати її в будь-який інший день без особливого приводу). Я читала все: шкільну програму, класичні романи і поезію, а книжковою любов’ю на …
Я знаю, що сумуватиму за цими сотнями вікон багатоквартирних будинків навколо, звернувши увагу на які можна помітити, що всі вони неймовірно неоднакові. Одне – ховає за собою невиправну мрійницю, яка щовечора дивиться кудись вдалину, немов має дар бачити крізь стіни довколишніх будинків. Інше віконечко належить такому ж невиправному оптимісту, який щоранку так рвучко розсуває штори, що кімната ризикує захлиснутися щедрим …
– Любов, протидія від заздрощів, чарівний еліксир проти сумнівів, а до нього в подарунок шалена доза впевненості в своїх силах, скромність (не дуже ходовий товар зараз), вогники в очах, віра (кажуть, не діє все одно, поки людина сама не попрацює над сприйняттям світу), надія (наступного разу треба замовити побільше – цього разу розійшлася). Чекайте, а що це? – вже немолода, …
Мої птахи ніколи не сидять на місці, відведеному їм в найзатишнішому куточку серця. Я їх там не тримаю. Бо не треба тримати тих, кого любиш. Бо лише в свободі може народитися чисте почуття, справжній вчинок, магічне слово. Тільки в свободі розправлені крила понесуть туди, куди кличе душа. Кожна з моїх пташок прокидається з першими ранковими променями сонця і вилітає назустріч …
Я – небесно блакитний. Піднімаюся легким подихом вранішньої свіжості з тихого гірського джерела. Високо, щоб вкрити яскраві зорі теплим блакитним одіяльцем, сховавши від людських очей. А далі розсипаюся дрібними чарівними конфеті всюди, де я так потрібен. Краплинкою – в ясні закохані дівочі очі, якими я промовлятиму слова найщирішого кохання і віддаватиму найчистішу вірність. Саме в тих очах її єдиний побачить …
Я достойна радіти кожній неймовірній миті, якою мене так щедро обдаровує доля: зустрічати світанок з маленьким сином на руках, відчувати себе в безпеці просто від присутності коханого в моєму просторі, помічати найрізноманітніші прояви любові і сприймати їх, незважаючи на те, що я люблю по-іншому. Я достойна цього, бо достойна жити. А лише так можна по-справжньому жити – з відкритим серцем, …
Я прокидаюся з першими сонячними променями в нашій залитій світлом спальні, в декоруванні якої ми навмисне не використовували штори. Щоб прокидатися разом з природою. Щоб ніжитися в лагідності нового дня. Цілую колючу Твою щоку. Заглядаю в кімнату до нашого старшого Ярославчика і в дівчаче царство маленьких принцес. В кожній з кімнат нашого дому є частинка стіни, на якій красуються слова …
Все моє дитинство було безкінечниим солодко-п’янкимм літом, яке залишилося в глибинах пам’яті чарівним островом. На який я думками постійно повертаюся, коли боляче, сумно, самотньо чи просто ностальгічно. І для кожної подряпини на душі на тому острові знайдеться підходящий подорожник. Увагою, розумінням, самовіддачею та любов’ю рідних будувався той мій райський куточок. Посеред моря тривог, непевності та сумнівів мої мама і тато …
1. Навчись витримати паузу в мить, коли душа болить так, що її трепет можна відчути, поставивши руку на ребра. Хай відповідь на грубість, непорозуміння чи будь-що інше, що так сильно ранить, виходить сльозами, виливається в буденні діі, доведені частотою повторюваності до автоматизму. Хай руки будуть зайняті, а слова, якщо вже так несила іх в собі тримати, виходять на папір (який …
Осінь прокидається в мені повільними мазками пензлика, вмоченого в фарби найтепліших кольорів. Ним так легко і м’яко малюється картина спокою на моїй душі. І хочеться повільно вдихати кожен момент, кожну зміну, смакуючи, розливаючи по всьому тілу. Осінь – це завжди початок. Початок, в який я протягом багатьох років вривалася вітром зі своїми планами, амбіціями і поспіхом, навіть не вітаючись. Ця …