Григір Тютюнник написав відносоно небагато творів, але навіть якби їх було ще менше, його імʼя так само б займало важливе місце в українській літературі. В короткій новелі він заставляє читача пережити весь спектр емоцій. Він робить в рамках короткого жанру те, що не кожному вдалося б зробити в романі. Якщо ваше знайомство з Григором Тютюнником (як і моє до певного …
Євгена Плужника я знала, переусім, як поета, зіркового поета, трішки сумного і меланхолійного і від того, може, ще прекраснішого. Зараз я познайомилася з його прозовим твором – романом “Недуга”. Події в романі розгортаються в Києві 1920-х років. В центрі твору людина нового часу, представник робітничого класу, в якого, здавалося б, усе є: карʼєра, родина, правильне оточення і розуміння, що живе …
Про Майка Йогансена, як і про багатьох інших неймовірних українських письменників “наших 20-х” я дізналася на івано-франківському читацькому клубі “Читай”. За що неймовірно вдячна, оскільки не певна, що сама б взялась читати твори цього автора, а якби навіть взялась, то не певна, що закінчила б. Але в читацькому клубі нас з Майком знайомила натхнення літературознавиця Ярина Цимбал (як зараз памʼятаю, …
Про Володимира Винниченка часто говорять, що він був поганим політиком, але хорошим письменником. Про його політичну діяльність я знала достатньо з уроків історії України в школі, а з літературною познайомилася, коли продовжувала заглиблюватися в серію “Неканонічний канон” видавництва “Віхола”. “Записки кирпатого Мефістофеля” після прочитання викликають в мене лише одне питання (яке виникає також після прочитання інших книг цієї серії): чому …
Про В. Домонтовича до читацького клубу я взагалі не чула. Не виключаю, що ми в школі згадували його імʼя на уроках української літератури, але творів його я не читала зовсім. Віктор (Петров) Домонтович народився в Катеринославі 1894 року, навчався на історико-філологічному факультеті Університу святого Володимира в Києві. Втім, штучний голод 1921-1922 років зробив неможливим подальше проживання в столиці і він …
Валерʼян Підмогильний – один із представників київських неокласиків, а також один із безлічі українських культурних діячів, розстріляних у Сандармоху. Коли я знайомилась з його біографією, мене якось особливо розчулили його листи до сина, котрі він писав із вʼязниці. Вслід за листом сину, уже за декілька днів він писав дружині, що дарма він писав хлопчику, адже той ще малий і зможе …
З творчістю Івана Багряного я познайомилася ще в 11 класі. “Тигролови” мене тоді вразили і я повернулась до них ще раз через деякий час. Вони мене надихнули і заставили мене полюбити українську літературу і сприйняти її як життєствердну і надихаючу. Далі я вирішила прочитати ще один твір Івана Багряного за порадою свого дідуся – “Сад Гетсиманський”, але тоді не змогла. …
У 2022 році, шукаючи нові опори в рідному місті, в яке я повернулася після 12-ти років відсутності, я потрапила в читацький клуб. Це був чудовий досвід; неймовірний простір з людьми, які поділяють твої інтереси і в яких ти можеш дуже багато навчитись. Темою сезону була українська література 20-х і я сумніваюсь, що самостійно так би заглибилась в неї, якби не …
Хоча в жовтні я прочитала декілька книг, але книгою місяця однозначно можу назвати саме роман Мілана Кундери “Нестерпна легкість буття”. Книга надзвичайно багатогранна. Кожен герой – особливий окремий світ і автор розкриває нам ці світи з вражаючою проникливістю психолога, філософа, просто емпатичного спостерігача. Погляди кожного з героїв на стосунки, сексуальність, душу, покликання неймовірно цікаво досліджувати в контексті їх життєвого досвіду. …
Я була дуже тривожною дитиною. В дитячому садочку починала гірко плакати біля вікна, якщо тато мене ще не забрав, а березу на вулиці вже видно погано через темряву. Тобто я ще не розбиралася в годиннику, але як первісна людина могла оцінити, що ось тато мене забирав і берізку я бачила, а ось уже темнота непроглядна, а його все нема і …