Кожна щаслива фея зізнається тобі, що в неі в душі навічно поселилася весна. Справжня. Не календарна. Без раптового снігу і морозних малюнків на вікні, без холоду і поривів вітру.
Кожна щаслива фея визнає, що така весна жила в іі душі не завжди. Адже таку весну треба постійно оберігати…
Кожна щаслива фея погодиться, що життя – не завжди шоколадна цукерка в яскравій обгортці. Трапляються негаразди, коли все навколо сіріє.
Ось тоді й доводиться феям згадувати про те, що світ – це дзеркало. Що ми бачимо в ньому самих себе.
От тоді й доводиться посміхнутися там, де побачила злість або заздрість. Відповісти добрим словом на не зовсім хороший вчинок…
Проявити терпіння і знайти в собі сили зрозуміти.
Видихнути запас добра і тепла, який творився довгими вечорами зі спогадів та світлих мрій. Видихнути на те, що є не зовсім хорошим. Видихнути без крапельки жалю. І знати точно, що під цим чарівним подихом холод і злість розтануть, як зникає морозний малюнок на склі під теплом долонь.
Кожна щаслива фея скаже тобі, що це все зовсім непросто, але весна в душі, яка розквітає після кожного такого прояву доброти і сили, стає все сильнішою і сильнішою, яскравішою, всеохоплюючою. І зрештою поселяются в душі феї назавжди, знаючи, що ій не загрожують грози, вітри і сніги, малюючи на обличчі феї постійну посмішку…
Кожна щаслива фея зізнається тобі, що в неі в душі живе справжня весна….
4 Бер
