Про Майка Йогансена, як і про багатьох інших неймовірних українських письменників “наших 20-х” я дізналася на івано-франківському читацькому клубі “Читай”. За що неймовірно вдячна, оскільки не певна, що сама б взялась читати твори цього автора, а якби навіть взялась, то не певна, що закінчила б. Але в читацькому клубі нас з Майком знайомила натхнення літературознавиця Ярина Цимбал (як зараз памʼятаю, що день нашої зустрічі припадав саме на день народження Йогансена). Після тієї неймовірної лекції не прочитати “Подорож ученого докора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію” було б буквально гріхом.

Це – роман-гра і починати його читати слід лише в тому разі, якщо ви цю гру та її правила приймаєте (а правила постійно змінюються і встановлює їх автор). Це не просто читання чергового роману, це справжня авантюра.

Майк Йогансен мав на меті написати роман-пейзаж і він цієї мети досягнув дуже успішно. Та хай вас не лякає занудність ось цього “роман-пейзаж” (бо мене, відверто кажучи, лякало, оскільки в дитинстві я майже всі довгі описи місцевості в книгах просто пролистувала). Але це не той випадок. Тут ви будете дуже сильно захоплені сюжетом, тут вам буде постійно цікаво, тут ви будете в постійній напрузі та нервовому збудженні. А якщо при цьому проявите особливу уважність до написаного, то вловите безліч сміливих метафор в контексті тогочасних історичних подій. Ну а фінал вас взагалі дуже здивує 🙂

Окреме задоволення – це мова. Майк Йогансен настільки вправно оперує словами, грається ними, що це дійсно заворожує. Кількість використовуваних влучних епітетів вражає. Ще більше це все захоплює, якщо врахувати, що для Йогансена українська мова – вивчена. Він її любив, насолоджувався нею, вигадував нові слова, складав власні словники. Цю всю його любов та захопленість істинного філолога ви в тексті обовʼязково відчуєте.

Майка Йогансена, як і більшість українських письменників того часу, було розстріляно органами НКВС 27 жовтня 1937 року. Величезна втрата для поколінь не бути знайомим з його текстами, але ми, на щастя, вже маємо до них доступ і можемо відновлювати ту втрачену історичну памʼять. І насолоджуватися. І пишатися. Бо справді є чим.

Тому пірнайте в цю авантюру 🙂 Приємного читання.