Вона нащупали кінчиками пальців коробочку в кишені рожевого пальто і задоволено, хоча й трішки втомлено, посміхнулася. Такі дні як сьогоднішній потребували багато сил, енергії, часу. Такі дні як сьогоднішній, втім, до країв заповнювали її безцінну маленьку коробочку.

Кожного вечора вона випускала назбирані за день маленькі зірочки і вони з дивовижною швидкістю летіли в небо.

Її маленькі щоденні вдячності. За початок нового дня. За посмішку сина і теплі обійми чоловіка. За улюблену справу і безтурботну прогулянку. За любов і віру в серці. За справжнє кохання. За спокій в сімейному вечорі. Просто за життя.

Коробочка спорожніла в той момент, коли Молитва вдячності закінчилася, злетівши останніми словами з її вуст. І в цей самий момент серце наповнилося до країв теплом і радістю.