Я достойна радіти кожній неймовірній миті, якою мене так щедро обдаровує доля: зустрічати світанок з маленьким сином на руках, відчувати себе в безпеці просто від присутності коханого в моєму просторі, помічати найрізноманітніші прояви любові і сприймати їх, незважаючи на те, що я люблю по-іншому.
Я достойна цього, бо достойна жити. А лише так можна по-справжньому жити – з відкритим серцем, щирою посмішкою і сповненим віри і надії поглядом.
Я достойна творити. По-різному: виливаючи душу на папір, співаючи, невпевнено торкаючи пензликом чистий аркуш паперу.
Я достойна цього, бо достойна жити з чистою душею. Бо творчість, яка йде від серця, шар за шаром знімає з нього все зайве: страх, недовіру, сумніви. І тоді серце починає світити. Освітлює життя ближніх і твою власну дорогу. Тоді життя стає осмисленим.
Я достойна вірити: беззастережно і безстрашно. Я достойна цього, бо достойна жити спокійно і пліч-о-пліч з неймовірними людьми. Бо лише віра в Величне дає сили і гармонію душі. Бо лише віра в людей відкриває їхні найкращі риси і показує, що страх бути ображеним чи використаним частіше не виправдовується, а Всесвіт, який є в кожному вартий того, щоб відкрити навстіж двері своєї душі.
І цього достойна не лише я. Цього достойним кожен.