Я – небесно блакитний. Піднімаюся легким подихом вранішньої свіжості з тихого гірського джерела. Високо, щоб вкрити яскраві зорі теплим блакитним одіяльцем, сховавши від людських очей.
А далі розсипаюся дрібними чарівними конфеті всюди, де я так потрібен.
Краплинкою – в ясні закохані дівочі очі, якими я промовлятиму слова найщирішого кохання і віддаватиму найчистішу вірність. Саме в тих очах її єдиний побачить здійснення своїх найзаповітніших мрій і отримає впевненість у своєму виборі.
Кришталевою чистотою помислів зійду дощем на нові покоління, посіявши в серцях добро і віру.
Ледь помітним димком заходжу в сон до майбутньої мами, розфарбовуючи все в різні відтінки блакитного, даючи зрозуміти, що вона чекає на сина.
Вірою в майбутнє вплетуся в косу юної випускниці.
Втомившись за день, зійду яскравими крапельками дощу на першому дитячому малюночку, відкриши знову людським очам яскраві зорі