– Любов, протидія від заздрощів, чарівний еліксир проти сумнівів, а до нього в подарунок шалена доза впевненості в своїх силах, скромність (не дуже ходовий товар зараз), вогники в очах, віра (кажуть, не діє все одно, поки людина сама не попрацює над сприйняттям світу), надія (наступного разу треба замовити побільше – цього разу розійшлася). Чекайте, а що це? – вже немолода, але неймовірно красива жіночка в акуратному халатику здивовано дивилася на упаковку жовтого кольору, яка світилася зсередини неймовірним теплом.
– Це – новинка. Любов до ближнього в перемішку з небайдужістю. Діє моментально, пробуджуючи все людське, що дається нам з народженням: співчуття, бажання допомагати – дещо зніяковіло відповів юнак з очима кольору темного шоколаду, прикритими неймовірно густими віями.
Наткнувшись у відповідь на невдоволений погляд старої леді, обрамлений здивовано піднятими бровами, йому наче додалося мужності і він впевнено й навіть дещо з викликом промовив:
– Я знаю, таке не продається! Я знаю, що байдужість продається найкраще – і люди готові вживати іі в найрізноманітніших формах! Знаю, що ви давно втратили віру, тому й говорите, що таблетки не діють. Віру в краще майбутнє, віру в людей. Але я вірю. І віддаю вам цю коробочка безкоштовно. Допоможу вам іі продати. Рекламуватиме зранку до ночі. Працюватиму, не покладаючи рук! Безкоштовно! Лише дайте ім шанс!
– Їм?
– Людям! Покажіть, що вони можуть бути кращими! Покажіть, що це дає набагато більше!
– Хто зробив цю суміш? – запитала мадам Бартлів, поглянувши з-під окуляр вже не таким строгим поглядом.
– Невже це так важливо? Важливо – іі продати, роздати, донести до людей! Перетворити наше містечко на дружну велику сім’ю
– Ти приготував це? Де Ти взяв інгредієнти?
– Я поділився своїми – тихо сказав він.
– Ти ж знаєш правила. Вся наша продукція, створена штучно. Ми не відриваємо від себе. Самопожертва не принесе тобі добра…
– Я не відриваю від себе. Секрет в тому, що, чим більше допомагаєш людям, тим більше ці почуття примножуються в тобі. Я не мав куди іх складати.
Вона довго мовчала. Пригадуючи свою юність, сповнену таких от впертих і беззаперечних мрій і дивуючись, куди вони поділися…
– Гаразд. Роздаватимемо безкоштовно при покупці будь-якого почуття.
***
Наступні декілька тижнів місто мінялося на очах. На обличчях людей знову з’являлися посмішки, в очах іскрилася віра, серця сяяли надією. І в поставках байдужості більше не було потреби. На зміну ім прийшли співчуття, щедрість, доброта…