Я прокидаюся з першими сонячними променями в нашій залитій світлом спальні, в декоруванні якої ми навмисне не використовували штори. Щоб прокидатися разом з природою. Щоб ніжитися в лагідності нового дня. Цілую колючу Твою щоку.

Заглядаю в кімнату до нашого старшого Ярославчика і в дівчаче царство маленьких принцес. В кожній з кімнат нашого дому є частинка стіни, на якій красуються слова безмежної любові. У нас з Тобою це точно вірш Едуарда Асадова “Любить – это прежде всего отдавать”…

Я виходжу на терасу з стаканок соку і хвилинку вловлюю кожнісінькою клітинкою свого тіла тиху радість, яка поселилася в нашому Розумному Домі. Далі йду на пробіжку, а, повертаючись, занурююся в Твої ніжні обійми. Ці миті, поки ще не почався робочий день, поки ще не прокинулися наші геніальні продовження, лише Наші – Твої і Мої. Миті – в які Ти ніжно цілуєш мене в лоб і називаєш Ейрін (хай напис на мості зник дуже швидко, втім, моя душа, мабуть, названа саме так і Ти це іі ім’я віднайшов).

Далі ми разом будимо наше сонне королівство, яке дуже швидко прожене тишу з кожного куточка нашого дому.

І, поки Ти робиш з ними зарядку на вкритому росою газоні, я готую Ваші улюблені кекси і чекаю на чарівне горнятко кави від Тебе.

Ми снідаємо за величезним столом овальної форми, ділячись планами на день (тому що план – це дуже важливо).
Далі ми загружаємося в машину і ведемо Ярчика з принцесами в дитячий садочок. Ти завозиш мене на роботу і їдеш на свою.

Протягом дня, в якому кожен з нас займається своєю улюбленою справою, ми знаходимо час сказати один одному слова кохання. І щоразу, коли я бачу декілька букв на екрані під заголовком “Кохасик”, серце шалено б’ється, а по душі немов розтікається солодкий нектар.

Я часто повертаюся з роботи раніше за Тебе. Беру таксі, забираю малечу, вислухавши історії виховательок про шили в попі Ярослава і про спокійний на противагу йому характер дівчат. Поринаю у світ дитячих яскравих історій, які огортають мене 3д звуком.

Перекусивши фруктами, ми з дівчатами займаємося трояндами на подвір’ї, а Ярик інспектує все навколо.

І ось… Приходиш Ти. Назустріч з диким захопленим вереском біжать наші малюки. Ти легко так піднімаєш в повітря дівчат, а Ярик терпляче і з посмішкою чекає, щоб ви разом провели свій чоловічий серйозний ритуал привітання.

Я виходжу тобі на зустріч і бачу свій Всесвіт в Твоїх очах. Ми вечеряємо і Ти читаєш малюкам казки на ніч, відповідаючи на тисячі їхніх питань з притаманним лише Тобі вмінням серйозно розповідати неймовірні вигадані історії. До мене долітають уривки фраз про антигравітаційних жуків і мотузки, на яких тримаються на орбіті космічні станції. І ці Твоі слова в перемішку з щирим дитячим подивом малюють на моєму обличчі посмішку.

А тоді ми з Тобою разом заходимо в нашу ніч. Вона сповнена слів з книжок, які ми разом читаємо, музики, яку ми обожнюємо і теплих, ніжних дотиків….