Коли стане холодно, незважаючи на палюче сонце за вікном, дістань один із теплих шарфиків, зв’язаних різнобарвними ниточками спогадів.

В мене таких ціла колекція. Є в тепло рожевих тонах. Ниточки з тих часів, коли ми тільки зустрілися. В них вплітаються яскраво зелені, бо тоді було літо і високі гори. А ще є трішки гаряче жовтого, як те сонечко, під яким ми загорали на березі гірської річки.

Є довгі теплющі, в які можна повністю загорнути замерзлу душу, зв’язані з ниточок наших теплих зустрічей і прощань, довгих затишних вечорів. Коли в голову лізуть нехороші думки, варто просто дістати один із них: наше перше побачення, перший похід в кіно, твій приїзд, наші татуювання, пропозиція, подорожі. Дістати і загорнутися…

Є білосніжні. Їх я особливо люблю, якоюсь трепетною любов’ю. Мабуть, тому, що почала їх в’язати ще до знайомства з тобою. Ті ниточки – це мої дівочі мрії про казкове весілля. А продовжила я те в’язання уже ниточками-спогадами. Спогадами про ту казку, яку ти для мене втілив в життя.

Ще тут є золотисті пледики, також зіткані з моїх мрій.  Я завжди хотіли бути принцесою… І ти мене на неі перетворив. Мені немає потреби діставати ці шарфики-пледики, бо я маю казку в реальному житті. Завдяки тобі. Приємно просто дивитися на них як на свідчення моїх здійснених мрій…

До речі, про мрії. З тобою ця золота колекція поповнюється… Мріями про велику сім’ю і власний будинок, про веселі подорожі…

І я точно знаю, що з часом ці шарфи-мрії перетворяться на шарфи-спогади. Спогади про те, як ми цього досягли;)